|
Я довгий час молилася, щоб Бог мені дав доброго хлопця. З минулого нового року я почала ще більше молитися і спільною вервицею вдома з мамою і бабусею, почала дев'ятницю до Матері Божої на перші суботи місяця (доречі в обітницях цієї дев'ятниці однією із них було те, що прохання буде виконано ще до закінчення). Спочатку я просила, щоб Бог дав мені доброго, чесного і побожного чоловіка, а потім почала просити, щоб Бог дав мені саме того, котрого він мені приготовив. І в мене ніколи не було бажання мати багато хлопців, кавалерів - тому я і вирішила просити Бога про того, кого він мені приготовив. І минулого року весною я познайомилася з хлопцем. Він на перший погляд мені не сподобався - я маю на увазі зовнішність. Все інше було нормально він був і добрий і чесний (в цьому я переконалася, після розмови з однією людиною, яка працювала з його батьками: і татом і мамою), він мені розказував все про свою роботу, співробітників, батьків, сестру, тобто він був відкритий, а я зі своєї сторони на рахунок цього була більш закритою, щось я все-таки розказувала, але дуже мало, а коли він запитував, то відповідала коротко. Я зверталася за порадою до священників, до мами, і деяких побожних людей - знайомих - і мені всі радили одне - продовжити зустрічатися бо час щось покаже, бо не можна робити висновки за такий короткий час (1 місяць), але я хоча зверталася за порадами, я не прислухалася до цих порад, вважала, що я права у тому, що я вирішила. Він зовнішньо мені не сподобався з першого дня і з першого дня я взяла собі в голову, що він не для мене, хоча на рахунок іншого все в нього було нормально - він був домашнім: не ходив по дискотеках, звичок поганих не мав - одним словом я побачила в ньому те, що зараз серед сучасної молоді рідко зустрічається - він не був такий розпущений, як в основному це зараз є серед суч. молоді. Один важливий недолік у нього був - він був не охрещений і відповідно не практикував християнське життя. Але я йому говорила, що я греко-католичка, ходжу в церкву і він до цього досить нормально відносився. Коли я йому пропонувала піти зі мною до церкви він завжди йшов, навіть погодився поїхати зі мною на чудотворне місце у Зарваницю Тернопільської області. Також я в нього побачила позитивне те, що він хоча мав звичку курити - то коли ми були разом він ніколи не курив, казав коли я з тобою то мені не хочеться, також і позитивне було те, що коли я помітила, що він часто вживає "ради Бога" я йому зробила зауваження і він прислухався не говорив, принаймні при мені, а коли забувався деколи, то зразу вибачався, також ще є позитивне і те, що я з його розмов дізнавалася про його відношення до мами - було дуже добре і до сестри, що він старався їм допомагати і йти назустрі; і це порівнювала із собою, що я практикуюча християнка, але в мене відношення особливо з домашніми набагато гірші, бо не вмію їм терпіти. І в результаті він побачив, що в мене немає бажання продовжувати зустрічі з ним, бо я почала не погоджуватися на зустрічі, прогулянки, він все рівно продовжував дзвонити і ми спілкувалися по телефону, але він побача, що я пасивна, бо я йому ніколи не дзвонила, завжди він мені і він перестав дзвонити. Кілька місяців я була впевнена, що я правильно поступила. І молитися в своєму наміренні я не переставала. З того часу як ми перестали спілкуватися я не знаю чому, але вирішила за нього жертвувати Служби Божі і св. причастя за його охрещення і навернення. І зараз через кілька місяців у мене появилася думка, що можливо все-таки і сам Бог мені його послав, так як я Бога просила - чесного і доброго, а так я побачила що на рахунок Бога, він також не проти був приближатися по чуть-чуть, то я подумала, що Бог і дав мені його щоб я привела його до Бога. А в мене навіть бажання не було я навіть не хотіла вести його тоді до Бога, встидалася йому щось нове сказати про Бога. Був випадок, що з ним після роботи домовилися йти в кінотеатр і я по привичці хотіла забігти в церкву. Він хотів зустріти мене біля роботи, але я відмовилася тільи тому, не хотіла, щоб він знав, що я іду до церкви. Хоч потім він мене питав де я була, чи затрималася на роботі - я все-таки сказала, що заходила до церкви, і він мені на це відповів чому я йому не сказала він би пішов зі мною.
Зараз щерез кілька місяців я знову ж таки за порадою священника вирішила йому подзвонити - він говорив зі мною точно так само як і тоді, і ніяк не наважувався сказати мені, що він зустрів дівчину. Я йому на це відповіла: "Я за тебе рада, коли будеш женитися" він напевно не чекав такої моєї відповіді і сказав: давай я тобі передзвоню іншим разом, бо мені потрібно зібратися думками, подумати.
При наших зустрічах з ним я помітила в ньому таку особливість, що він був досить несміливий - бо при зустрічах він не наважувався мені говорити в очі, а у повідомленнях завди писав різні компліменти, гарні слова, ...
Зараз я думаю про те, що я при зустрічах з своєї сторони не виявляла ніякої зацікавленості до нього, а тепер так радісно відреагувала на те, що він зустрів іншу дівчину, що він можливо боїться починати якісь стосунки зі мною, щоб знову не отримати відмову.
А я зараз хотіла би продовжити спілкування, але я чомусь не вмію показати це.
Дуже хочу почути вашу пораду. Якщо у вас будуть питання, задавайте буду відповідати.
|
(я така сама) аж важко розібратись.
